Богемна рапсодія

Чесно кажучи не вірилося, що після гучних закулісних скандалів листування сценаріїв перес'емок, фільм вдасться. Його розробка велася з 2010 року, головним претендентом на роль Мерк'юрі був Саша Барон Коен, чиє схожість з Фредді не було оскаржено ні глядачами ні студійними босами.

Що примітно ідея фільму, виходила від самого Саши. Тільки за його словами це був зовсім інший проект. Це повинна була бути похмура і реалістична історія головної зірки групи Queen. Робоча назва фільму, "Фредді Мерк'юрі". "Про нього існує чимало приголомшливих історій" - говорить Коен в інтерв'ю-"є купа чумних історій про Фредді, одного разу у нього на вечірці ходили карлики з підносами з кокаїном на головах".

Елтон Джон говорив, що вже сил не вистачає на вечірки Мерк'юрі, в інтерв'ю британському журналу «Uncut» в 2001 році Елтон Джон розповів, які гулянки закочував Мерк'юрі в кінці 70-х. «Він був ще більшим тусовщиком, ніж я, а це багато про що говорить!».

Елтон Джон, Пітер Стейкер та Фредді Мерк'юрі

Коен покинув проект з тієї причини, що його бачення картини розходилося з трьома іншими учасниками групи, вони хотіли бачити фільм не тільки про Меркюррі але і про все групі. Чутки говорять, що за задумом Коена головний соліст групи Queen повинен був померти в середині картини, а далі історія розповідає про те як група упокорюється з його втратою. Цей конфлікт групи і особистості Фредді, став основним для підсумкового фільму.

Цей конфлікт за кадром продовжував розривати сценарій і процес зйомок, стрічка в результаті так сильно метається між тим що їй цікаво, а саме особистістю Фредді, і між тим що від неї вимагали музиканти. Який же сильною була їхня ревність і є до цих пір, їх творчості до Фредді. І разюче що фільм став своєрідним доказом цього.

Іншим скандалом стало гучне звільнення Брайана Сінгера з поста режисера, офіційно через систематичні запізнень і конфлікту з виконавцем головної ролі Рамі Малеком, неофіційно через чергові звинувачення в домаганнях. Забавно що і ця історія, історія, із запізненнями, знаходить відображення у фільмі, Фредді наприклад систематично запізнювався на репетиції, я думаю про історії з вечірками нагадувати не варто. Хоча є підстави вважати що це всього лише газетні байки.

Кадр с х/ф "Богемна рапсодія"

Але все ж фільм вийшов вдалим, він розрахований не тільки на прихильників гурту але і на масового глядача. Незважаючи на те що багато Queenомани обурюються з приводу того що фільм багато перебрехав, і більше схожий на збірку байок про групу. Але я оцінювати не документалку, а художній фільм. Все ж таки не дивлячись на цю постановку у мене з'явилося стійке відчуття що фільм, вибілює Фредді і групу старанно згладжуючи кути. Головне що все дивацтва, пристрасті і сексуальні експерименти залишаються в основному за кадром, момент де чоловіки цілуються крупним планом, і це власне кажучи все. Перед нами самотній нещасна людина, єдина родина якого це його група, знаючи закулісну історію створення картини, не важко здогадатися що на народження такого сюжету, явно вплинули інші учасники бенду. Які мабуть не збиралися віддавати свої пісні для саундтрека фільму, який про одне лише Фредді.

Хоча група Queen в реальності, це справжній приклад дружби чотирьох осіб, яку вони пронесли через двадцять років, зазнали на міцність славою і спокусами. Хлопці були з Фредді до самого кінця, і можливо я не права в своїх інсинуації, і причина чому група не хотіла робити фільм лише про Меркьюрі криється в чомусь іншому.

Кадр з х/ф "Богемна рапсодія"

Але в чому я точно впевнена так це в тому що всі учасники бенду представлені тут білими і пухнастими, а Фредді таким собі заплутався і розгубленості хлопчиком, якого поселили турботливий Джон, Роджер і Брайан. Від цього протягом усього перегляду, не покидає відчуття якоїсь стерильності всього, що відбувається, крім того постійні метання від групи до особистості Мерк'юрі не дають зосередитися на чомусь конкретному, я б хотіла побачити більше взаємовідносин Мерк'юрі і його сім'ї, більше про відносини зі своєю коханою , більше подробиць створення пісень, рапсодія така легендарна пісня і їй так мало приділено уваги. Ну якщо вже творці хотіли розповісти конкретно про групу, то чому толком не розповіли про інших учасників бенду?

Але що робить цю картину дійсно гідною уваги, так це приголомшлива гра Рамі Малека і легендарна музика Queen. Можливо зовні він і не сильно схожий на музиканта, але то як він повторює його манеру руху і розмови, просто зводить з розуму.

Кадри з х/ф "Богемна рапсодія"

Фільм нам показує що не дивлячись на величезну кількість шанувальників, здавалося б близьких друзів, Фредді був шалено одиноким. "Love of my life", а саме Мері Остін була єдиною хто розумів його як ніхто, вона єдина кого він цінував, шанував і кому він довіряв ні дивлячись ні на що. Друг Фредді Мерк'юрі, радіоведучий Пол Гамбаччіні, як-то розповів: «... Фредді був сором'язливим людиною, який ховався за своїм сценічним образом». Сам артист говорив: "У тебе може бути все, але ти при цьому можеш як і раніше бути самотнім. І це найсумніша різновид самотності."

Це кіно про людину, яка хотіла і змогла. Це знято так, щоб ми відчули його. Це і про самотність, і про любов. Це про людину, яка здивувала усіх. І зроблено це розкішно.