Зелена книга?

Фільм, від якого спочатку не очікував захоплення. Фільм, за легкістю іронії якого ховається глибокий зміст. Фільм, який дивишся не відриваючись, хоча це далеко не блокбастер, який ти чекав роками. Це все про 'Зелену книгу' Пітера Фарінеллі.

Сюжет розповідає про подорож через південні штати талановитого чорношкірого піаніста (Махершала Алі) і його водія-вишибали, найнятого суто для цього турне (Вігго Мортенес). Недалекий з першого погляду і трохи бидловатий герой Мортенеса за час цієї нехитрої подорожі стає для естета-піаніста справжнім другом, опорою і навіть кладезью корисних знань про життя і суспільстві, а сам перенімає у 'боса' корисні навички в сфері естетики, любові до мистецтва і доброго виховання.

Сюжет дуже простий, фільм виглядає неймовірно легко. Діалоги написані іронічно, зовсім не нудно, але в той же час вони залишаються наповненими змістом для глядача. Відносини між героями є основним мотивом фільму. І як настільки різні люди в усіх відношеннях змогли за кілька місяців стати один одному друзями на все життя?

Хочеться відзначити, що неймовірно тонко написаний лейтмотив 'расизму', який в той момент ще був вкрай поширений в Америці, особливо на півдні. Всі ці готелі для 'кольорових', окремі кафе, басейни і навіть вбиральні .. нюанси того часу в фільмі показані відмінно. Але в якийсь момент починаєшь відчувати, що фільм проста ода політкоректності, мультикультурності і навіть гендерної рівності. Сміливі музиканти, що кидають виклик 'більшості', страшні зовні, але добрі всередині вишибали, картонні бандити, штампований росіянин і зразково-показова ніжна любов.

Не дивно, що режисер Пітер Фаренеллі до цього знімав в основному комедії (і в основному з братом) і це перший його фільм в жанрі комедійної драми. З моєї точки зору впорався він дуже добре і я б із задоволенням подивилася, що ще він зніме надалі, хоча до цього не можу сказати, що виділяла його для себе як цікавого режисера. Можливо саме той факт, що фільм знятий тільки Пітером Фаренеллі дуже сильно посприяв 'благородності' картини в плані гумору.

Кумедний факт, що одним зі сценаристів фільму є Нік Валлелонга, його батьком і був прототип головного героя-Френк (Тоні Базіка) Валлелонга. Сценарій був написаний на основі записів, які зробив Нік Валлелонга. Пізніше з цих записів Вігго Мортенес навчиться говорити на італійському, адже його герой - італієць.

Фільм знятий в дусі 60-х, дуже добре показані красиві автомобілі того часу, мистецтво костюма, прийомів у великих будинках багатої публіки (відразу згадуються якісь 'Віднесені вітром ")

Цей фільм простий, добрий, щирий. Без якогось надриву, без життєвих жахів, чи знаєте, де хтось помирає, когось вбивають або хтось сидить в тюрмі. Атмосфера фільму 'м'яка' і світла. Ти буквально сам опиняєшся в цьому часі, з приголомшливими машинами всіх кольорів веселки, чоловіками в бездоганних денних костюмах всіх забарвлень, джентльменів з віскі біля барної стійки в готелях, які слухають геніального піаніста.

Зелена книга - це не картина про рабство, расизм і приниження, хоча і зачіпає ці теми. Зелена книга - це фільм про чесність, гідність людини, справжньої дружби і взаємовиручки між людьми. Фільм про те, що дуже важко змінювати закореніле мислення товариства одній людині, навіть якщо ти геніальний і знаменитий.